Історія "Кіносараю"
Колись в українських селах існували справжні маленькі кінотеатри, де люди мали змогу дивитися українські фільми. У 20-х роках Всеукраїнське управління кінотеатрів організувало понад 700 таких кінотеатрів у сільській місцевості. У 1930 році його було ліквідовано, в селах разом з ним зникли кінотеатри. Чи повернеться кінокультура до сіл коли-небудь? Ми розповімо вам про місце, де зараз у 21 столітті люди дивляться фільми, лежачі на сіні.
Щороку у Мистецькому Хуторі "Обирок" на Чернігівщині відбувається фестиваль Кіносарай. Це місце ожило завдяки режисерам, які тут оселилися.
Хороший фільм завжди цінувався в Обироку. Тут знімали фільми, відео та телепрограми. Щоб людям було комфортно, на місці старого сараю з'явився справжній кінотеатр: зробили екран, принесли проектор із динаміками, замість стільців поклали трохи свіжого сіна. Це місце люди почали називати Кіносарай.
Нова сторінка в історії розпочалася, коли в 2011 році в Обироку показали перший масштабний український фільм "Тот, кто прошел сквозь огонь" режисера Михайла Іллієнка. Михайло настільки надихнувся атмосферою цього місця, що запропонував зробити Кіносарай одним із місць для показу фестивалю короткометражних фільмів "Відкрита ніч". Зараз цей фестиваль проходить одночасно у 100 місцях в Україні та за кордоном.
Дев'ять років поспіль кінорежисери та ті, хто полюбляє кіно, збираються разом на Обирку в останні вихідні червня. Протягом двох днів фестивалю ми майже без зупинок демонструємо фільми. Перед переглядом, хтось із творчого колективу обов'язково представить нам фільм. Це одне з правил "Кіносараю". Тож ви зможете відразу поспілкуватися з творцями та з'ясувати, що автор хотів сказати.